# Omniforum: спільне розуміння, розмова й рішення

Версія від 31 жовтня 2026 року. Документ розвиває принципи маніфесту щодо Omniforum: як ми хочемо допомагати людям розуміти одне одного, залишати після розмови сталий доробок і спільно ухвалювати рішення. Він описує напрям розвитку прототипу. Кожна описана можливість потребує окремого приймального випробування, а опис цільового досвіду не означає, що він сьогодні доступний. Результати випробувань ми додаємо в розділі 9.

*Переклад виконано цифровим інтелектом на основі польського оригіналу від 31 жовтня 2026 року. У разі розбіжностей між версіями визначальним є польський текст.*

## 1. Що таке Omniforum й навіщо воно постає

Omniforum має бути спільним простором розмови, у якому кожна людина може висловитися на будь-яку тему й бути почутою. Його проєктує Фундація Novus Ignis із Познані з думкою про людей із будь-якого місця у світі та хоче надавати його як цифрове суспільне благо з відкритим кодом. Цифровий інтелект допомагає в ньому, завжди під контролем автора, розкласти висловлювання на окремі думки та пов’язати їх із джерелами й думками інших людей. Від розмов, якими учасники захочуть поділитися, залишається доробок, до якого можна повернутися.

Omniforum постає, бо в потоці швидких коментарів легко губляться добрі аргументи, а ті самі суперечки починаються знову й знову. Одним реченням ми передаємо багато припущень, цінностей та очікувань. Поки ми розуміємо одне одного, цього досить. Коли виникає непорозуміння або потрібно разом вирішити, що робити, варто побачити, що кожен із нас розуміє під тими самими словами, що нас єднає й у якому місці наші міркування розходяться.

В Omniforum ми хочемо дати змогу:

- упорядкувати власну думку й перед публікацією перевірити, чи інтерпретація, запропонована моделлю, передає те, що ми маємо на увазі;
- зрозуміти чуже висловлювання разом із його припущеннями, цінностями й джерелами;
- порівняти позиції та побачити як спільні цілі, так і місце, де починається розбіжність думок;
- повернутися до справи через тиждень або рік і побачити лише те, що змінилося;
- повернутися до власних колишніх висловлювань і побачити, як змінювалося наше мислення, із правом змінювати думку;
- стежити за повсякденними зацікавленнями, як-от приготування їжі, сад чи ремонт, і порівнювати випробувані рішення;
- підготувати ідею до спільного рішення: описати її на картці ідеї, зібрати аргументи, а коли з’явиться голосування, винести її на голосування спільноти.

Не йдеться про визначення переможця суперечки. Аргумент, який підважує нашу позицію, буває не менш цінним, ніж той, що її підтримує, а ідею можна принести й для того, щоб інші допомогли знайти кращу. Справу можна пізнати з короткої оповіді, заглибитися в обраний аргумент і чітко завершити відвідування. Успішним ми вважаємо відвідування, після якого людина краще розуміє справу й може спокійно повернутися до своїх занять. Кількість натискань чи час на сайті не є мірою користі.

Розкладання висловлювання на окремі думки не має перетворити розмову на суху схему. У суперечці ми часто дратуємося одне на одного не через злу волю, а тому, що одне речення несе кілька припущень, а кожна людина відповідає на інше. Просте запитання «тобто Ти хочеш сказати ось це й це, чи правильно я Тебе розумію?» змінює тон розмови з обох боків. Увесь технічний шар Omniforum має підтримувати саме цей порух.

Розмова має залишати місце для зміни думки без приниження: можна визнати помилку, поставити наступне запитання чи завершити без оголошення згоди. Гідність учасника не залежить від прийняття висновку; оцінка твердження залежить від його обґрунтування.

Omniforum доповнює Suveria, приватний простір для роботи з цифровим інтелектом: думку можна спочатку доопрацювати приватно, а потім свідомо внести до спільної розмови. Цінності, з яких виростають обидва проєкти, описує [маніфест](manifest.md) фундації. Далі ми послідовно показуємо:

- як розкладаємо висловлювання на думки й зберігаємо їхнє джерело (розділи 2 і 3);
- як ця допомога може діяти в інших сервісах (4);
- як постають справи, мапи справ, картки ідей та ініціативи (5);
- яке нове медіа може з цього вирости (6);
- як захищаємо приватність (7);
- як ухвалюємо спільні рішення (8);
- як перевіримо, чи все це справді допомагає (9).

### 1.1. Повсякденні зацікавлення й спокійне повернення до теми

Omniforum має допомагати не лише в публічних справах, а й у практичних знаннях і повсякденних зацікавленнях: догляді за рослинами, приготуванні їжі, ремонті чи опануванні нових умінь. Візьмімо людину, яка хоче, щоб її плющ випускав якнайдовші пагони. В Omniforum вона може стежити за цією темою й читати, що випробували інші: яке місце, полив і підживлення спрацювали, а що не вдалося. Кожен такий досвід має бути записаним разом з автором і джерелом, а подібні поради з різних розмов мають потрапляти в одне місце, замість того щоб губитися в окремих гілках. Так постає мапа справи: впорядкована сукупність досвіду, аргументів і відкритих запитань, до якої можна повертатися. Як ми будуємо її з окремих думок і пов’язуємо із джерелами, описуємо в розділах 2, 3 і 5.

Рішення можна порівнювати за власними критеріями. Одній людині важливо, щоб було швидко, іншій, щоб дешево, а третій потрібна рослина, яка витримає недогляд, тому ми не шукаємо однієї відповіді для всіх. Для кожного досвіду ми зберігаємо умови, за яких його набуто, наприклад освітленість, температуру в помешканні чи тип ґрунту. Ми також розрізняємо те, що хтось спостерігав, і пояснення цієї людини, чому так сталося. Завдяки цьому різні способи можна зіставити поряд і обрати той, що відповідає власній ситуації.

Коли людина повертається до теми через тиждень або рік, вона має бачити лише те, що змінилося після її останнього відвідування: новий досвід, виправлення, результати випробувань і запитання, які ще залишаються відкритими. Людина сама вирішує, як часто хоче переглядати нове й чи взагалі отримувати сповіщення. Після перегляду змін вона отримує чітку інформацію, що вже бачила все нове в цій темі, й може спокійно повернутися до своїх занять.

### 1.2. Що є безплатним

Читання Omniforum, публікація висловлювань, ручний поділ на думки й атоми, додавання джерел, консультації та голосування безплатні, а гроші не дають більшого охоплення чи сильнішого голосу. Вартість виникає лише тоді, коли хтось користується допомогою моделі, наприклад під час розкладання довшого тексту. Витрати покриваються з власного залишку коштів у Suveria або завдання виконується моделлю на власному пристрої, а люди без залишку коштів можуть скористатися безплатною чергою, яку фундація обслуговує вільною обчислювальною потужністю в межах бюджету підтримки й цільових пожертв. Коли фундація утримує власну машину, її вільну потужність ми виділяємо на такі завдання, у черзі й без гарантії часу. Поки ми користуємося лише конфіденційним API, вільної потужності немає, бо кожна операція коштує; тоді завдання людей без залишку коштів ми фінансуємо лише з пожертв, призначених для цієї мети, до їх вичерпання, і показуємо це в реєстрі. Один раз підтверджений результат розкладання потрапляє до спільного доробку, тому ніхто не платить повторно за його відкриття.

### 1.3. Словничок

Найважливіші назви, використані в цьому документі, докладніше пояснені у вказаних розділах:

- **Атом:** найменша цеглинка значення, окреме поняття чи одна конкретна річ, названа одним словом або кількома (розділ 2).
- **Молекула:** думка, побудована з атомів, поєднаних зв’язками: твердження, запитання, цінність або умова (розділ 2).
- **Мітка:** слово, яким ми називаємо атом; один атом може мати багато міток, також різними мовами (розділ 2).
- **Зв’язок:** відношення, що поєднує атоми в молекулі, як-от «є частиною», «має ознаку», «спричиняє» чи «запобігає» (розділ 2).
- **Ланцюг:** послідовність молекул, у якій передумови ведуть до висновку (розділ 5).
- **Справа** (*Causa*): тема або запитання, до якого людина хоче повертатися, бо хоче щось зрозуміти, порівняти чи спільно зробити (пункт 5.1).
- **Мапа справи** (*Mappa Causae*): зіставлення ланцюгів різних людей, також суперечливих між собою, разом із джерелами й відкритими запитаннями, до якого можна повертатися (розділи 1.1 і 5).
- **Картка ідеї** (*Charta Ideae*): подання, що показує, куди ми хочемо дійти та який найближчий крок, зі статусом ідеї та відповідями на вісім запитань (пункт 5.2).
- **Ініціатива** (*Inceptum*): пропозиція конкретної дії, яка виростає з мапи справи й картки ідеї (пункт 5.3).
- **Omnium:** відкрита база публічного доробку Omniforum, доступна для інших застосунків через OmniAPI (розділ 4).
- **Ignis:** етап першого обміну думкою; сам момент публікації маніфест називає Церемонією Ignis (*Caerimonia Ignis*; розділ 3).
- **Formatio:** етап після публікації, на якому спільнота розглядає думку, додає аргументи, джерела й застереження та шукає консенсусу (розділ 3).
- **Consensus:** спільна домовленість спільноти із зазначеними версією, обсягом, людьми, які її підтвердили, та окремими думками (розділ 3).
- **Terra Incognita:** добровільна церемонія, у якій ми називаємо межу того, що сьогодні можемо обґрунтувати, і свідомо починаємо шукати відповідь на нове запитання (проєкт, розділ 3).
- **Principium:** прийняття принципу як власного, до Особистого Канону (*Canon Personalis*; пункт 5.6).

## 2. Атоми, молекули та їхнє походження

Ми розкладаємо висловлювання на два рівні. Атом є найменшою цеглинкою значення: окремим поняттям чи однією конкретною річчю, названою одним словом або кількома, наприклад «посуха», «дерево» чи «наша вулиця». Кожному атому ми приписуємо природу, тобто те, чи йдеться про людину, місце, подію, процес, цінність або поняття. Атоми допомагають указати, про що саме ми розмовляємо, і помітити, коли під тим самим словом різні люди розуміють різне. Молекула є думкою, побудованою з атомів, поєднаних зв’язками, як-от «є частиною», «має ознаку», «спричиняє» чи «запобігає»: твердженням, запитанням, цінністю або умовою. Вона не мусить бути коротким реченням, бо зміст може потребувати застереження, прикладу чи контексту. Молекулу можна в розмові підтримати аргументом чи поставити під сумнів, а сам атом не є ні правдивим, ні хибним.

Атом є значенням, а не словом. Він має сталий ідентифікатор і визначення, а слова, якими ми його називаємо, є його мітками. Один атом може мати багато міток: назви різними мовами, синоніми й залежні від контексту означення. Посуху англійською назвемо «drought», німецькою «Dürre», а латиною «siccitas». Мешканець вулиці Warszawska назве її «нашою вулицею», а хтось інший «квадратом». Завдяки цьому люди, які користуються різними словами, також різними мовами, можуть розмовляти про те саме, а те, чи мітка справді передає атом, саме може бути темою розмови. Там, де існує усталена латинська назва, наприклад у біології, медицині чи праві, ми додаємо її як зразкову мітку.

Пов’язування означення з атомом є пропозицією, яку підтверджує автор, так само як увесь поділ його висловлювання. Воно також може бути приватною інформацією: те, що «наша вулиця» означає вулицю Warszawska, розкриває, де хтось мешкає, тому автор вирішує, чи побачать цей зв’язок інші.

Визначення атома також записане в Omniforum: воно складається з інших атомів і відношень між ними, подібно до того, як енциклопедичне гасло описують іншими словами. Завдяки цьому видно, що саме ми розуміємо під певним поняттям, а визначення можна розглядати й виправляти як будь-яку іншу думку. Такий запис не залежить від жодної мови, а поряд із ним визначення можна подати також звичайним текстом, багатьма мовами. Коли змінюється атом, використаний у визначеннях інших атомів, ми позначаємо ці визначення для перегляду.

Кожне розкладання, приписування й пов’язування можна зробити вручну, без участі моделі, тими самими інструментами та з тим самим результатом на мапі. Це кропітко, але дає повне розуміння того, як щось постало. Модель пропонує ті самі кроки для зручності, а для кожного елемента видно, чи він постав уручну, чи з пропозиції моделі та якої саме моделі. Ручний шлях ми не сприймаємо як аварійний режим: підтримуємо його в кожній версії та перевіряємо у випробуваннях, чи ним і далі можна пройти всю справу.

Для кожної молекули й кожного використання атома ми записуємо їхнє походження: з якого тексту, з якої його версії та з якого саме місця, якою мовою та в якому оточенні. Завдяки цьому завжди можна повернутися до оригіналу й прочитати речення в його контексті. Ті самі слова, написані у двох різних текстах, ми вважаємо двома окремими випадками вживання, бо в іншому оточенні вони можуть означати інше; з тим самим атомом їх поєднує лише підтверджений зв’язок. Ми також записуємо, хто підготував розкладання висловлювання й коли, а якщо допомагала модель, то яка та з якою версією інструкцій.

Ми розрізняємо три шари:

- **Джерельне висловлювання:** те, що справді опублікували чи передали для аналізу.
- **Запропонована інтерпретація:** запропонована моделлю або людиною, із зазначеними автором і ступенем перевірки.
- **Підтвердження значення:** автор визнає визначену версію опрацювання відповідною власному наміру.

Підтвердження говорить лише про те, що автор упізнає в розкладанні власну думку. Воно не доводить, що автор має рацію, не означає, що інші з ним згодні, і не є голосом у голосуванні. Автор може виправити розкладання або залишити своє висловлювання цілим, без поділу.

Читач може розкласти чуже висловлювання по-своєму, не чекаючи автора. Таке розкладання ми показуємо як інтерпретацію читача, позначену його прізвищем або псевдонімом. Як розкладання висловлювання автора ми показуємо лише версію, яку автор підтвердив. Мовчання автора не означає згоди.

Орієнтиром для переносності є стандарти відкритих анотацій, як-от модель даних W3C Web Annotation, яка описує пов’язування анотації з ресурсом і його фрагментом.[^web-annotation] Це не готова модель усіх відношень Omniforum.

## 3. Від природного висловлювання до спільного опрацювання

В Omniforum думка проходить послідовні етапи. Першим є етап Ignis, тобто перший обмін думкою. Думка може постати в Omniforum: тоді автор у майстерні Ignis (*Officina Ignis*) розкладає її з допомогою цифрового інтелекту на молекули й атоми, підтверджує, що інтерпретація передає його намір, і свідомо її публікує; цей розділ описує цей перебіг. Вона може також прийти із Suveria, де автор доопрацював її у власній приватній майстерні думок; тоді він публікує її відразу, без майстерні Ignis. В обох випадках момент публікації маніфест називає Церемонією Ignis, а після нього починається етап Formatio: спільнота розглядає думку, додає аргументи, джерела й застереження та шукає консенсусу. Спільну домовленість ми називаємо Consensus, а коли згоди немає, чесно описана суперечка також є результатом цієї роботи. Для спільної домовленості ми вказуємо її версію, обсяг, людей, які її підтвердили, та окремі думки; мовчання не зараховуємо як згоду.

Ми розмовляємо природно. Перебіг майстерні Ignis починається зі звичайного тексту чи обраного фрагмента, а користувач визначає мету: розуміння, виокремлення аргументів, підготовку власної відповіді чи порівняння позицій. Ручне впорядкування мапи залишається можливістю для охочих.

Цифровий інтелект пропонує розкладання й для кожної молекули показує, з якого фрагмента висловлювання її виведено. Автор не мусить перевіряти все по черзі: модель має вказувати місця, у яких могла відійти від наміру або в яких висловлювання можна інтерпретувати кількома способами. Автор виправляє ці місця й затверджує ціле. Усе розкладання можна прийняти разом лише тоді, коли видно, що саме приймається, і можна повернутися до подробиць. У випробуваннях ми перевіримо, чи затвердження не займає більше часу, ніж самостійне розкладання висловлювання.

Модель, яка пропонує розкладання, має власні звички: згладжує незвичні формулювання й уподібнює різні голоси між собою, а готову пропозицію легко прийняти без змін. Тому шлях без допомоги моделі є рівноправним, а час від часу ми порівнюємо розкладання, підготовлені з допомогою моделі та без неї.

Приклад: висловлювання «Варто посадити дерева на нашій вулиці, якщо ми оберемо види, стійкі до посухи» містить дві молекули, поєднані умовою. Перша, «варто посадити дерева на нашій вулиці», поєднує атоми «дерево» й «наша вулиця». Друга, «ми оберемо види, стійкі до посухи», поєднує атоми «вид» і «посуха» зв’язком «стійкий до». Висловлювання не можна звести до безумовного «Варто посадити дерева на нашій вулиці», бо умова залишається частиною значення. Якщо модель допише, що автор вважає посуху проблемою в околиці, ми позначаємо це як висновок моделі, а не слова автора.

Ми не розкладаємо всього відразу. Запускаємо розкладання тоді, коли воно допомагає в конкретному завданні, і лише настільки глибоко, наскільки потрібно. Перша пропозиція може залишати довші фрази, наприклад «види, стійкі до посухи», а автор або читач розкладає їх далі там, де від окремого поняття залежить зміст чи де щодо нього може точитися суперечка. Що менше зайвого поділу, то нижча вартість обчислень, менше роботи для читача й менше хибних поєднань.

Ми також розглядаємо другу добровільну церемонію: мить, у яку називаємо межу того, що сьогодні можемо обґрунтувати, і свідомо починаємо шукати відповідь на нове запитання. Можливі пояснення тоді позначаємо як гіпотези. Ми називаємо її Terra Incognita, як давні картографи позначали на мапах ще не досліджені землі. Її форму ми ще встановимо.

## 4. Допомога в розумінні там, де люди вже розмовляють

Коли ми дивимося відео чи читаємо статтю, сьогодні ми передусім є одержувачами. Щонайбільше можемо дописати коментар унизу, де він легко губиться серед інших. Ми хочемо, щоб біля конкретного фрагмента тексту чи конкретного моменту запису можна було сказати: із цим я не погоджуюся, маю щодо цього аргумент або джерело. Таке зауваження має потрапити туди, де його можуть помітити й розглянути: на мапу справи в Omniforum, а якщо автор чи сервіс користується нашим доповненням, то також до автора чи сервісу. Тоді одержувач стає учасником.

Omniforum має бути місцем, у якому розпорошені розмови поєднуються в ціле: думки з різних висловлювань, їхні джерела, аргументи й залежності між ними потрапляють на спільні мапи справ. Однак люди розмовляють у багатьох місцях водночас: у соціальних мережах, на форумах, під статтями, у списках розсилки й багатьох інших місцях. Ми не хочемо переносити їх усіх до одного сервісу. Ми хочемо, щоб допомога у взаємному розумінні була доступною всюди, де люди захочуть порозумітися, і щоб доробок Omniforum міг служити також там.

Така допомога діє у двох напрямах. Із розмови до Omniforum: автор може розкласти власне висловлювання на молекули й атоми, перевірити, чи запропонована моделлю інтерпретація передає його намір, і свідомо внести його до спільної мапи, а читач може підготувати інтерпретацію чужого висловлювання, позначену як інтерпретація читача й пов’язану із джерелом. Із Omniforum до розмови: на прохання користувача доповнення може показати, що певну справу вже обговорювали, які аргументи й джерела наводили раніше та де починається розбіжність думок, щоб суперечка не мусила починатися наново. При цьому воно користується Omnium (лат. «усіх»), відкритою базою публічного доробку Omniforum, через OmniAPI, документований інтерфейс для інших застосунків.

Ми плануємо два шляхи. Адміністратор сервісу може вбудувати доповнення, наприклад кнопку біля поля висловлювання чи вбудований модуль; чи зробить це та в якому обсязі, залежить винятково від його рішення. Там, де сервіс не має такого доповнення, має працювати відкрите розширення браузера. Розширення допомагає лише людині, яка його встановила, працює з тим, що вона бачить і обере, та не змінює сервісу чи того, що бачать інші його користувачі. Якщо користувач захоче перенести результат до розмови в сервісі, він робить це сам за правилами цього сервісу. Наявні інструменти анотацій, як-от Hypothesis, показують, що робота через розширення й інтеграцію із сайтом можлива.[^hypothesis] Відкритий стандарт анотацій W3C, про який ми пишемо в розділі 2, дає змогу вказати як фрагмент тексту, так і часовий проміжок у записі.[^web-annotation] Поділ на молекули й атоми та підтвердження намірів залишаються нашим окремим проєктним завданням.

Запропонована дія доповнення:

1. Користувач обирає текст і бачить, який обсяг буде прочитано, якою моделлю й де.
2. Отримує приватну пропозицію опрацювання, яку може виправити чи відхилити.
3. Може скопіювати результат, зберегти його приватно чи підготувати публікацію в Omniforum.
4. Перед публікацією бачить джерело, авторство опрацювання, права на матеріал, обсяг видимості й можливі дані інших людей.
5. Окремо вирішує про участь у дослідницькому наборі даних і окремо про використання для навчання моделей.

Вбудовування доповнення адміністратором сервісу не замінює рішення користувача надіслати вміст. Розширення просить якомога вужчі повноваження й не надсилає у фоновому режимі історії перегляду, усієї скриньки чи вмісту сусідніх розмов; типово воно опрацьовує лише обраний матеріал. Пошук попередніх розмов про певну справу також запускає сам користувач. Висловлювання з приватних розмов стосуються й інших людей, тому перед перенесенням будь-чого за межі такої розмови доповнення має чітко про це нагадувати. Локальна модель може бути одним із варіантів, якщо якість і вимоги до обладнання це дозволять.

Omniforum має бути спільнотним проєктом: його доробок постає з того, що люди самі до нього вносять. Ми не плануємо автоматично збирати висловлювання з інтернету, щоб розкладати їх на молекули й атоми без відома авторів, чи будувати з них профілі людей. Те, що текст доступний в інтернеті, не визначає права на його подальше поширення, профілювання чи навчання на ньому моделей. Автоматичне опрацювання висловлювань з іншого сервісу ми розглядали б лише тоді, коли цей сервіс це дозволив би, а кожен автор, висловлювань якого це мало б стосуватися, заздалегідь на це погодився б. Натомість кожна людина може внести до розмови публічний документ чи висловлювання й обговорювати їх із посиланням на джерело, у належному обсязі та без приписування авторові схвалення опрацювання.

## 5. Справи, їхні мапи й оповідь про ідею

Із молекул постають більші цілості. Молекули поєднуються відношеннями: обґрунтуванням, застереженням, умовою, прикладом і передбачуваним наслідком. Послідовність молекул, у якій передумови ведуть до висновку, ми називаємо ланцюгом; для кожного переходу записуємо, на якому правилі він ґрунтується, які припущення приймає й де має прогалини. Мапа справи зіставляє ланцюги різних людей, також суперечливі між собою. У справі дерев на нашій вулиці один ланцюг може вести від тіні й прохолоди в спеку до висновку, що їх варто посадити, а другий від вартості поливу й коріння під тротуаром до висновку, що кращими будуть кущі. Коли те саме слово означає для співрозмовників різне, ми записуємо це як окремі атоми з тією самою міткою, завдяки чому відразу видно джерело непорозуміння. Кожне відношення може бути пропозицією для перевірки, а подібність слів допомагає шукати поєднання, але не доводить, що дві думки означають те саме чи що одна випливає з іншої.

Мапа дає змогу швидко побачити, про що точиться розмова, і будь-коли дістатися оригінального висловлювання. Її стислий виклад, тобто синтез, показує, як добирали матеріал, зберігає важливі позиції меншості й указує, яких даних бракує. Він не мусить зводити суперечку до одного речення, під яким підпишуться всі: чесно описана суперечка є не менш цінним плодом розмови, ніж спільне рішення.

Мапа справи відкривається спокійно: спочатку один головний висновок із коротким описом його сили, а під ним кілька шляхів обґрунтування на вибір. Можна розгорнути той, що відповідає власному сумніву, повернутися чи завершити; решта мапи залишається під рукою.

Для висновку ми окремо показуємо, наскільки міцні й незалежні докази, наскільки добре обґрунтований сам висновок і наскільки широко з ним погодилися. Повна згода учасників, що спираються на одну неперевірену розповідь, усе ще означає слабкий висновок. Шкалу цих оцінок ми ще розробимо й перевіримо в бенчмарку; добре встановленим фактам не дописуємо позірної невизначеності.

Маніфест (пункт 5.1) ділить спільні роздуми на факти, цінності й гіпотези. В Omniforum цьому відповідає позначення молекули: чи говорить вона про щось перевірне, про потребу або цінність чи про гіпотезу. Картка ідеї збирає ці позначення у своєму статусі (працює, проєкт, гіпотеза, візія).

Із мапи може постати оповідь про ідею: доступний посібник, який послідовно проводить читача через те, чого стосується запитання, що вже спільно узгоджено, де є відмінності, на чому вони ґрунтуються й що могло б змінити оцінку. Добра оповідь дає момент завершення: зрозуміло, що встановлено й де ще триває суперечка. Коли з’явиться нове джерело, зміниться важлива умова чи виявиться помилка, розмову можна зрозуміло відкрити наново.

Кожна зміна залишається в історії. Об’єднання, поділ і відкликання молекул та атомів зберігає посилання й попередні версії, тому можна відтворити, як постала нинішня форма мапи. Коли змінюється джерело, опрацювання, які на нього спираються, ми позначаємо як такі, що потребують перегляду, замість того щоб тихо змінювати їхнє значення.

Коли кілька публікацій повторюють те саме первинне повідомлення, ми це позначаємо, а коли походження неможливо встановити, пишемо, що воно невстановлене. Виправлення джерела вказує опрацювання, які потрібно перевірити знову; воно не скасовує автоматично цілих висновків чи відмінних інтерпретацій.

### 5.1. Справа як точка повернення до запитання

Справа є темою або запитанням, до якого людина хоче повертатися, бо хоче щось зрозуміти, порівняти чи спільно зробити. Молекула залишається окремою думкою, а справа зосереджує навколо однієї потреби багато молекул, ланцюгів, джерел і документів. Справою може бути публічне запитання, наприклад про дерева на вулиці, але також особисте, наприклад як підготуватися до наступної розмови з банком: до нього можна долучати документи, попередні відповіді й наступні сумніви.

Постійне посилання на справу веде до всього, що її стосується: запитання, контексту, джерел, аргументів, нинішнього стану знань та історії змін. Для кожного питання ми позначаємо, чи йдеться про подію, припущення, вибір цінності чи план, якого часу та яких умов воно стосується й на чому ґрунтується його оцінка. Голосування може показати рішення або позиції учасників, але правдивість тверджень визначають джерела й перевірка, а не кількість голосів.

Запис запитання ще не є рішенням діяти. Коли людина береться за завдання, ми окремо визначаємо, хто за нього відповідає, який наступний крок і чого очікуємо. Відкладання чи відмова залишає обґрунтування й шлях повернення до теми. Учасник сам обирає, хто бачить його справу: те, над чим він працює приватно в Suveria, залишається відокремленим від матеріалу, який він свідомо надасть в Omniforum. Приватну справу ведуть у Suveria; до Omniforum вона потрапляє лише тоді, коли автор надасть її групі чи публічно. Спільний реєстр справ є напрямом, який ми перевіримо в окремому проєкті й випробуванні.

### 5.2. Картка ідеї: від образу майбутнього до першого випробування

Від сміливих візій легко відмахнутися як від відірваних від реальності, а від обережних планів як від позбавлених мети. Картка ідеї поєднує одне з іншим: показує, куди ми хочемо дійти та який найближчий крок. Вона подає статус ідеї («працює», «проєкт», «гіпотеза» чи «візія») і відповідає на вісім запитань:

1. **Що це таке?** Визначення, межі поняття та спосіб розпізнавання очікуваного результату.
2. **Навіщо?** Чиї потреби задовольняє, як захищає гідність і який вигляд має звичайний день людини, що цим користується.
3. **Чому?** Проблема в сьогоднішньому світі, описана фактами й джерелами.
4. **Як і з чого?** Механізм, наявні ресурси, які можна використати замість будувати наново, і найближчий крок.
5. **Що мало б змінитися?** Технічні, правові й економічні умови та переконання: які ми загалом приймаємо сьогодні, а які були б потрібні.
6. **Який баланс і які інші шляхи?** Хто отримує вигоди, хто несе витрати й ризик переходу, які є доречні альтернативи.
7. **Яке випробування?** Що ми перевіримо спочатку, за участю людей, які отримають користь, тих, хто понесе витрати, і тих, кому рішення не підходить, та який результат спонукатиме нас змінити думку.
8. **Чи щось подібне вже відбувалося?** Перетворення, які колись здавалися неможливими, разом із тим, що їх уможливило, та відмінностями від нашої ситуації. Подібний приклад показує, що такий шлях можливий, але не доводить, що нам вдасться.

Картка не є однією молекулою, а поданням багатьох пов’язаних понять, тверджень, джерел, умов і випробувань. Картки можна поєднувати в довший шлях; тоді ми показуємо спільні ресурси й залежності, а обраний відтинок перевіряємо цілком, бо підтвердження окремих частин ще не підтверджує всього шляху. Запитання про мету, спосіб і потрібні зміни відповідають трьом критеріям «реальних утопій» Еріка Оліна Райта: чи рішення бажане, чи може діяти та чи можна до нього дійти.[^wright] Історія картки показує, як до мосту між візією й реальністю додавалися нові прольоти. Першими картками мають бути ідеї з маніфесту фундації.

### 5.3. Від справи до ініціативи

Коли розмова у справі приведе до спільної домовленості про те, що варто зробити, на її основі можна заснувати ініціативу, тобто пропозицію конкретної дії. Ініціатива виростає з мапи справи й картки ідеї, тому зберігає посилання на молекули, ланцюги й джерела, на які спирається. Її ядром є чітко описана мета, умови, запропонована дія та спосіб перевірки, чи принесла вона очікуваний результат. Перш ніж потрапити на рішення про спільні гроші, вона потребує зеленого шляху з пункту 5.3 маніфесту: опори на факти й згоди спільноти щодо цінностей, на яких стоїть.

Ініціатива проходить окремі рішення: спочатку розмову про мету й можливі варіанти, потім рішення, чи ця версія заслуговує на подальшу роботу, далі кошторис і оцінку здійсненності, а наприкінці рішення про виконання та джерело фінансування. Згода на мету ще не визначає вартості, виконавців чи строку. Істотна зміна мети, обсягу чи бюджету створює нову версію ініціативи й вимагає повторного ухвалення рішень, на які впливає. До голосування, результат якого є обов’язковим до виконання, ці рішення ухвалює правління після консультацій, у гнучкій фазі, описаній у розділі 8.

Ініціативу можна профінансувати двома способами. Її може оплатити фундація зі спільного бюджету, за правилами [білої книги принципів фундації](whitepaper-zasady-fundacji.md) і завжди з пріоритетом Стовпа I. Її також можна відкрити для підтримки благодійників: людина чи компанія, яка хоче, щоб ініціатива постала, покриває її повну вартість цільовим внеском. Внесок не дає додаткових голосів чи впливу на рішення фундації. В обох випадках ініціативу виконує фундація і саме вона за неї відповідає; фінансувати проєкти, які ведуть люди й суб’єкти поза фундацією, ми не плануємо.

Ініціатива, прийнята до виконання, має відповідальних виконавців, бюджет, строк і критерії приймання. Після завершення ми публікуємо реальну вартість, результат і висновки, також тоді, коли випробування не вдалося.

### 5.4. Повторювані запитання й спільна позиція

Люди, команди й інституції часто отримують ті самі запитання та закиди в багатьох місцях водночас. Проєктована панель дає змогу відповісти на них один раз, упорядковано: поєднує позицію, затверджену автором, із запитаннями, аргументами й джерелами, яких вона стосується. Подання показує передусім вміст і те, що нового в закидах, бо кількість повторень не свідчить про вагу закиду.

Доповнення, описане в розділі 4, може запропонувати пов’язати коментар із такою відповіддю. Автоматичне зіставлення чітко позначене й доступне для виправлення; автор коментаря бачить, із чим його пов’язали, і може повідомити: «моє зауваження стосується чогось іншого». Новий аргумент отримує власне місце, навіть якщо нагадує попередній. Те, що автор відповів, ще не означає, що його відповідь переконала співрозмовників.

Панель представляє лише позицію, підтверджену автором: відповідь, підготовлена моделлю, має бути затверджена, перш ніж почне його представляти. Людина, яка стежить за гілкою, може обрати сповіщення про нову відповідь. Приклад такого використання, із висловлюванням багаторічної давнини й подальшою зміною думки, ми хочемо показати на сайті фундації.

### 5.5. Живі документи й публічний перегляд

Тими самими інструментами ми хочемо користуватися для власних документів фундації, як-от маніфесту й білих книг. Вони мають допомагати групувати повторювані зауваження, зберігаючи відмінності, контекст і досвід їхніх авторів. Кожне застереження ми пов’язуємо з конкретним фрагментом тексту, щоб можна було перевірити відповідь, додати новий аргумент і простежити, звідки взялося виправлення. Завдяки цьому навіть велика хвиля критики може перетворитися на конкретні виправлення, а не приголомшити авторів.

Актуальна версія документа представляє поточну позицію авторів. Історія зберігає попередні формулювання, причини змін і взяті зобов’язання, тому дії можна оцінювати за тим, що декларувалося в певний час. Нова редакція дає змогу виправляти помилки, але не знімає відповідальності за попередні рішення.

Ми починаємо з власного сайту. На сайті novusignis.org біля маніфесту й білих книг можна виділити фрагмент і одним натисканням підготувати до нас електронний лист із зауваженням, у якому вже є цитата й посилання на це місце. Це простий перший крок: повідомлення потрапляє лише до фундації, і з нього не постає публічна розмова. Зрештою зауваження до наших документів мають потрапляти в Omniforum, де інші зможуть їх побачити й обговорити. Зауваження, що привели до змін, ми відзначаємо в історії документа.

### 5.6. Особистий Канон у розмові про цінності

Особистий Канон є набором принципів, які людина визнає своїми. Він постає в приватному просторі Suveria, а до Omniforum потрапляють лише ті принципи, які хтось свідомо надасть. Прийняття принципу як власного ми називаємо Principium. Це можна зробити на кожному етапі, описаному в розділі 3: біля щойно наданої думки (Ignis), під час роздумів спільноти (Formatio) чи після спільної домовленості (Consensus). Principium має місце в каноні й тоді, коли залишається окремою думкою щодо більшості.

Канони можуть бути більшими чи меншими, міститися один в одному й частково перекриватися. Крім особистого канону може існувати канон спільноти або опис принципів певної традиції, а їх зіставлення показує, де вони зустрічаються та де немає згоди. Принципи, прийняті як вихідна точка, ми відрізняємо від висновків, для яких видно передумови й ланцюг міркування. Відсутність обґрунтування чи спірний перехід не перекреслює принципу, а вказує місце для подальших роздумів. Факти, на які спирається принцип, походять із мапи та її джерел; прийняття до канону не визначає їхньої правдивості.

Канон не служить для оцінювання людей. Натомість він може мати описовий рівень опрацювання: зародковий (містить щонайменше одне свідомо прийняте Principium), описаний (відомо, що саме він приймає й чого ще не визначає), вкорінений (його принципи пов’язані з мапою справи й видно їхнє походження) або проаналізований (досліджено обґрунтування, контраргументи й напруження між принципами). Окремо ми показуємо, у якому обсязі щодо принципів є спільна домовленість. Визначену версію канону можна позначити як публічно зрілу за відкритим переліком умов: коли її проаналізовано, щодо її принципів є спільна домовленість, а їхню взаємну узгодженість перевірено; статус залишається відкритим для перегляду. Поряд із позначенням ми вказуємо версію канону, спільноту, яка його оцінювала, дату й обсяг згоди. Рівень канону допомагає знаходити місця для подальших роздумів, але не оцінює його автора й не впливає на право приймати принципи, брати участь у розмові чи голосуванні.

## 6. Нове медіа пояснення й розмови

Подібно до того, як YouTube дав початок ютуберам, а подкасти подкастерам, Omniforum може дати початок новій групі творців. Як вони називатимуться, напевно, визначать самі; це люди, які не лише розповідають про світ, а проводять глядачів через справу крок за кроком, від джерел, через аргументи, до місця, де починається суперечка. Їхня робота не закінчується публікацією. Кожен крок такого пояснення пов’язаний із молекулами й джерелами, тому одержувач може будь-де зупинитися, перевірити, звідки щось відомо, і долучитися до розмови.

Це медіа за своєю природою є розмовою. Відповідь потрапляє не в кінець довгого списку коментарів, а в точне місце, якого стосується: до конкретної молекули, переходу в ланцюгу чи джерела. Навколо такого місця може точитися мікродебата, тобто короткий, упорядкований обмін аргументами, що закінчується зрозумілим станом: встановлено, спірне чи бракує даних. Творець може на неї відповісти, виправити своє пояснення чи чесно позначити, де не погоджується, а глядач бачить оповідь разом із відповідями, наведеними для кожного кроку. Кожна людина може також перевірити, як її власні погляди витримують зустріч з аргументами інших: спочатку приватно в Suveria, а потім, якщо захоче, публічно.

Такі пояснення можуть мати різні форми. Редакційний канал може підготувати шлях читання трактату, законопроєкту, договору чи публічного висловлювання й показати його аргументи та можливі наслідки. З упорядкованої мапи справи можуть поставати доступні анімовані оповіді з голосом диктора. Оскільки в їхній основі лежать пов’язані молекули й атоми, а не готові записи, оповідь можна оновлювати разом із новими доказами й перекладати іншими мовами; вірність перекладів ми хочемо перевіряти спільно, а кожен фрагмент оповіді веде до свого джерела. Читач може також порівняти кілька опрацювань того самого матеріалу. Коли розвивати анімовані оповіді, вирішить спільнота відповідно до пункту 6.3 маніфесту.

Добре пояснення відрізняє те, що написано в документі, від його інтерпретації, від припущень прогнозу й від оцінки. Для правових документів воно вказує статус тексту й дату, бо пояснення, навіть дуже популярне, не стає через публікацію обов’язковим тлумаченням права. Коли цифровий інтелект підказує можливі наслідки, кожна підказка веде до обґрунтування й підлягає перевірці людиною.

Це медіа має кілька простих принципів: джерела завжди видимі, виправлення легке, кожна людина має право на відповідь, конфлікти інтересів позначені, а різні опрацювання тієї самої справи можна порівняти. Ми цінуємо не лише авторів найпомітніших оповідей, а й людей, які виправляють поєднання між думками, переклади й доступність або повертають пропущену перспективу.

Охоплення творця й підтримка, яку він отримує від глядачів, не доводять його правоти. Порядок, у якому ми показуємо вміст, має відкриті правила, і його можна змінити. Ми хочемо випробувати кілька таких порядків: хронологічний, за запитаннями, за документованим внеском, тобто тим, що допис привносить до мапи й на що спирається, а не кількістю дописів його автора, та за визнанням у різних групах думок. В останньому випадку ми показуємо аргумент вище, коли його приймають люди, які в інших справах оцінюють інакше. Групи думок система обчислює лише з оцінок: ніхто їх не обирає й не називає, ніхто до них не належить і ніхто ними не керує. Завдяки цьому тисяча облікових записів, що оцінюють однаково, не підніме нічого, чого не визнає ніхто поза ними. Дієвість цього порядку досі перевіряли за участю сотень і тисяч учасників (Polis, Community Notes), тому ми випробуємо його, коли справа збере стільки оцінок. Висловлювання з відкритої скриньки, внесені без облікового запису й без поруки, ми показуємо в окремому шарі, який кожна людина може обрати, і в кожному порядку після висловлювань з облікового запису або з порукою (пункт 8.1). Кілька порядків поряд мають забезпечити, щоб увесь простір не залежав від одного рейтингу популярності. Ми хочемо, щоб розголос ішов за тим, що прояснює справу, а не за тим, що найсильніше збурює емоції.

На першому плані ми показуємо вміст і джерело з його датою. Ми не ведемо публічних лічильників внеску чи рейтингів людей, бо вони заохочують перегони й заливання мапи, також ботами; історія додавання й змін залишається доступною. Для нової думки можна простежити, як вона поставала у співпраці людини й моделі, в обсязі, який автор вирішить показати.

## 7. Приватність, цитати й виправлення

Кожна думка може перебувати в одному з трьох місць: у приватному просторі Suveria, у групі, яку людина сама обрала, чи публічно в Omniforum. Група, яку людина сама обирає, визначає, хто бачить матеріал; це не група думок із розділу 6. Кожне із цих місць має власні повноваження, а перенесення думки далі, наприклад із Suveria до Omniforum, завжди потребує чіткого підтвердження. Дані інших людей ми обмежуємо тим, що справді потрібне в певній справі.

Для читання обліковий запис не потрібен, а висловитися в розмові можна також без облікового запису (пункт 8.1). Людина, яка публікує з облікового запису, може вести його під сталим псевдонімом. За вміст публікації відповідає її автор, а за висловлювання, внесене через поруку, також людина, яка його внесла; обов’язки фундації як оператора щодо повідомлень ми опишемо до запуску.

Оригінальні висловлювання, цитати, коментарі й опрацювання, підготовлені моделлю, можуть мати різні умови використання. Тому для кожного матеріалу ми записуємо, звідки походить право його використовувати та які воно має обмеження, замість надавати цілому одну, позірно просту ліцензію. Зміна видимості, наприклад із приватної на публічну, не замінює перевірки того, чи маємо ми право на матеріал.

Люди мають право на приватність також тоді, коли їх цитує хтось інший. Якщо хтось припише людині висловлювання без публічного джерела, наприклад із приватної розмови, особа, зазначена як автор, може про це повідомити. Про відсутність публічного джерела може повідомити кожна людина без розкриття своєї особи. До з’ясування таке висловлювання не видиме публічно. Якщо виявиться, що воно вигадане або походить із приватної розмови без згоди цієї людини, ми обмежуємо доступ до нього. Підтвердження того, що звертається справді людина, якої це стосується, ми вимагаємо лише тоді, коли вона хоче виправити приписані їй слова, щоб ніхто не міг виправляти чужих слів.

Інакше є з висловлюваннями, які мають публічне джерело, наприклад зі статтею чи записом багаторічної давнини. Оригінал залишається, бо за публічні слова відповідають і їх можна обговорювати. Однак автор може додати біля нього спростування чи свою сьогоднішню позицію, а читач побачить обидві версії поряд: що людина сказала тоді й що думає тепер. На прохання читача доповнення з розділу 4 може показати таку актуальну позицію також біля цитати у статті поза Omniforum. Право змінювати думку не стирає історії, але дає змогу її доповнювати.

Модель може відкрито оцінити справу інакше, ніж спільна позиція. Тоді вона показує основу відмінності й перевіряє, чи такий аргумент уже є на мапі. Якщо його немає, пропонує запис, позначений як пропозиція моделі для перевірки; ні його публікація, ні подібні висловлювання інших моделей не є доказом чи згодою спільноти.

Коли людина відкличе свій матеріал, ми видаляємо його чи обмежуємо доступ до нього в системах, над якими маємо контроль, і позначаємо опрацювання, що на нього спиралися. Однак ми не обіцяємо, що він зникне всюди: публічні копії, поширені набори даних і вже навчені моделі потребують окремого обговорення. Правові й технічні правила ми встановлюємо, перш ніж починаємо збирати матеріали. Самі собою псевдонім чи криптографічний хеш не роблять даних анонімними.[^rodo-2026]

### 7.1. Приватний нотатник у Suveria й свідома публікація

Приватні матеріали ми зберігаємо за правилами [білої книги Suveria](whitepaper-suveria.md): передусім на пристроях користувача, у зашифрованих контейнерах, із необов’язковою зашифрованою копією на сервері. До Omniforum потрапляє лише те, що людина свідомо обере. Думку, доопрацьовану в приватній майстерні Suveria, публікують відразу, без майстерні Ignis, описаної в розділі 3; сам момент публікації маніфест називає Церемонією Ignis. Після публікації діють правила публічного простору чи обраної групи, а приватний запис оригіналу не дає контролю над копіями, які вже могли постати.

### 7.2. Перенесення доробку й OmniAPI

Ми хочемо розвивати Omniforum як цифрове суспільне благо: з відкритим кодом, документацією й форматами даних, із думкою про стандарт Digital Public Goods Alliance.[^dpga] Завдяки OmniAPI інші програми можуть читати й обмінюватися обраними матеріалами, але лише за згодою людей, яким вони належать. Те, що документація інтерфейсу публічна, не відкриває доступу до приватних даних.

Кожна людина може забрати свій доробок до іншого інструмента. Пакет перенесення містить оригінальні висловлювання з їхніми версіями, вказані фрагменти, молекули, атоми з їхніми мітками й відношення між ними, авторство, джерела, інформацію про те, які інтерпретації автор підтвердив, та умови використання. Завдяки ідентифікаторам та історії змін ті самі елементи можна розпізнати після імпорту, а інший інструмент має показати оригінальне висловлювання поряд із виокремленою з нього молекулою, її джерелом і статусом підтвердження. Записані умови використання говорять, що дозволено, але не змусять зовнішнього одержувача їх дотримуватися. Приватний експорт, публікація, надання для досліджень і надання для навчання моделей є чотирма окремими рішеннями.

### 7.3. Джерела й додатки в публічній розмові

Великі записи не обов’язково зберігати в Omniforum. Мапу справи й описи джерел ми тримаємо окремо, а відео чи запис може залишатися у свого постачальника. Тоді посилання запам’ятовує адресу, автора, дату доступу й належний фрагмент запису, а біля нього чітко видно, що ми залежимо від того, чи постачальник утримуватиме матеріал та які має правила.

Матеріали, які нам дозволено зберігати, ми можемо зберегти в потрібному фрагменті, як джерельну копію або як легке зображення з текстовою версією. Для кожного записуємо походження, підставу використання, версію та криптографічний хеш, тобто своєрідний відбиток пальця файлу, який дає змогу виявити, що файл змінився. Хеш підтверджує лише те, що файл той самий, а не достовірність його вмісту. Коли джерело зміниться чи зникне, це видно біля тверджень, що на нього спираються.

Формати, ліміти й строки зберігання ми доберемо так, щоб вони були корисними, доступними, узгодженими з правами на матеріали та посильними для оплати. Перед публікацією кожна людина може перевірити, які копії постануть і як ми розглядаємо виправлення та прохання про видалення. Ці правила стосуються публічного доробку й відокремлені від приватних зашифрованих контейнерів у Suveria. На яких засадах ми зберігаємо копії джерел і надаємо їхні фрагменти іншим застосункам через OmniAPI, опишемо до запуску, із повагою до авторських прав.

### 7.4. Зловживання й протиправний вміст

Розмова, відкрита для всіх, потребує відкритих правил. У перший період Omniforum буде доступним за запрошенням, а кожне запрошення матиме видимого автора. Ніхто не затверджує висловлювань до публікації. Модерація діє після публікації, за коротким відкритим переліком причин: спам, переслідування, видавання себе за іншого, організоване спотворення мап, дані третіх осіб без їхньої згоди та протиправний вміст. Правила модерації й обмеження зловживань ми опублікуємо до першої справи, а не лише під час першої суперечки. Поки модераторами є волонтери, їхній перелік відкритий.

Кожна людина зможе повідомити про протиправний вміст. Кожне обмеження, наприклад приховування чи видалення, має автора рішення, обґрунтування й шлях оскарження відповідно до акта Європейського Союзу про цифрові послуги. Обґрунтування записане й видиме авторові висловлювання та у відкритому журналі, а оскарження розглядає людина, не пов’язана зі справою, інша, ніж та, яка наклала обмеження. Автоматичне виявлення може лише повідомляти про підозрілий вміст, а рішення ухвалює людина. Протиправний вміст ми приховуємо також в історії версій, залишаючи відкритий слід того, що його приховано й чому.

Перед публічним запуском послуг ми перевіримо й виконаємо обов’язки оператора: оцінку впливу на захист даних, спосіб повідомлення про вміст і контактний пункт за актом про цифрові послуги, інформування, що розмова ведеться із системою, та позначення вмісту, підготовленого моделлю, за актом про штучний інтелект, правила користування з правом відмови від договору та розрахунок VAT. Результати ми публікуємо в журналі рішень.

## 8. Спільні рішення й голосування

Цей розділ про те, як спільно ухвалювати рішення та як збудувати голосування, якому можна довіряти. Це одна з найскладніших частин усього проєкту, тому ми відкрито пишемо, що здається близьким до здійснення, а над чим доведеться довго працювати.

Частина речей у наших можливостях уже на початку: відкрита розмова для всіх, консультації без перевірки учасників, відкриті правила, оголошені перед голосуванням, і журнал рішень з обґрунтуваннями. Складнішими є три справи, які взаємно обмежують одна одну. По-перше, кожна уповноважена особа має мати рівно один голос, але ми не хочемо для цього збирати біометричних даних чи створювати центральну базу ідентичностей. По-друге, вибір має залишатися таємним, а водночас кожна людина повинна мати змогу перевірити, що її голос враховано, і це без доказу, який дав би іншій людині змогу дізнатися про її вибір. По-третє, голосування має бути доступним для людей з усього світу, також тих, які не мають зручного документа, а кожен додатковий шлях доступу відкриває також шлях до зловживань. До цього додаються тиск і купівля голосів та питання, від якого моменту результат може справді зобов’язувати фундацію.

Ми послідовно розглядаємо ці справи:

- хто може розмовляти, а хто голосувати (8.1);
- що дають докази із нульовим розголошенням, а чого ні (8.2);
- якими шляхами можна отримати право голосу (8.3);
- хто вирішує складні справи (8.4);
- від якого моменту результат голосування є обов’язковим до виконання (8.5);
- як захищатися від примусу й купівлі голосів (8.6);
- коли результат можна призупинити й як ми ставимося до людей, яким система не служить (8.7).

Незалежно від того, як ми розв’яжемо ці дилеми, кілька принципів діють завжди. Упорядкована розмова готує рішення, але не замінює його: публікація думки, підтвердження її значення, підтримка ідеї та голос щодо витрат є окремими кроками. Перед кожним голосуванням ми оголошуємо запитання, перелік уповноважених осіб, строк, правила зміни голосу, спосіб підрахунку результату й поріг чинності, а також те, що відбувається за утримання від голосування, нічиєї чи збою та як можна подати оскарження. Відсутність голосу не є згодою. Пропозиція витрат потребує зеленого шляху з пункту 5.3 маніфесту, а поріг згоди ми заздалегідь встановлюємо за вагою справи, масштабом витрат і тим, чи можна повернути наслідки назад. Поряд із загальним результатом ми показуємо, як справу оцінюють дослідники й практики відповідної галузі та люди, які відчують її наслідки, на основі інформації, яку учасники самі вирішать надати, окремо від таємного голосу й лише в групах, достатньо великих, щоб неможливо було вгадати чийсь вибір. Люди, які мають менше часу, отримують джерела й зрозумілий підсумок достатньо рано, щоб устигнути з ними ознайомитися.

Запитання для голосування виростає з ініціативи (5.3): його пропонує заявник, а формулювання картки відкрите для зауважень протягом оголошеного часу. Поріг підтримки, потрібний для голосування, ми оголошуємо заздалегідь.

### 8.1. Розмова для всіх, право участі в голосуванні з обов’язковим до виконання результатом після приєднання

В Omniforum кожна людина може висловлюватися, вносити аргументи й описувати, як рішення вплине на її життя, також якщо не має жодного зв’язку з фундацією. Новий добрий аргумент може зрушити розмову незалежно від того, хто його приніс. Кожна людина може також брати участь у консультаціях, тобто запитах про думку без перевірки учасників. Консультація показує, що думають учасники, але не є голосуванням у розумінні статуту фундації, який для голосувань вимагає підтвердження унікальності кожної людини, що голосує (§ 8(2)). Без перевірки її результат може спотворити те, що хтось має кілька облікових записів, тому ми сприймаємо його як голос у розмові, а не вимірювання. Людина, яка хоче брати участь у голосуванні щодо спільних ресурсів з обов’язковим до виконання результатом, добровільно й безплатно приєднується до спільноти, що ухвалює рішення, за відкритими критеріями: заявляє про бажання брати участь і отримує право обраним шляхом перевірки.

Читати може кожна людина без облікового запису. Висловитися в розмові можна трьома способами. З облікового запису: тоді висловлювання має автора, а обліковий запис має відкритий ліміт темпу. Без облікового запису, через поруку за висловлювання: учасник з обліковим записом вносить висловлювання іншої людини, поруч із висловлюванням видно, хто його вніс, і цей учасник відповідає за нього як за власне; автор залишається без облікового запису й може бути підписаний ім’ям або ніяк. Без облікового запису, через відкриту скриньку: висловлювання потрапляє до шару «без поруки», видимого кожній людині, яка його обере, і в порядку видимості показаного після висловлювань із порукою; кожен учасник з обліковим записом може одним рухом поручитися за нього й перенести його до розмови. Відкрита скринька має ліміт темпу, і коли її заллє автоматичний спам, її можна тимчасово закрити, про що ми оголошуємо з датою та причиною. Ми не використовуємо капчі й не затверджуємо висловлювань перед публікацією. Жоден зі шляхів без облікового запису не дає права голосу в голосуванні. У перший період, коли Omniforum доступне за запрошенням (пункт 7.4), висловитися без облікового запису можна через поруку за висловлювання; відкриту скриньку ми запустимо, коли відкриємо Omniforum ширше. Обидва шляхи без облікового запису є проєктом, який ми перевіримо в першому випробуванні.

Обліковий запис можна створити кількома способами, від цілком приватного (ключ на власному пристрої, без електронної адреси) до зручних (вхід через зовнішнього постачальника). Для кожного способу ми показуємо перед вибором, хто поза фундацією дізнається про створення облікового запису та які дані бачить, а також що відбудеться, якщо цей постачальник зникне. Спосіб створення облікового запису не впливає на права учасника; право голосу є окремим посвідченням, що додається до облікового запису.

Ми прагнемо, щоб кожна людина мала один дієвий голос, а її вибір залишався таємним. Для кожного дозволеного шляху, а також для їх поєднання ми описуємо, як його захищено та які він має відомі обмеження. Ніхто не отримує більше голосів за внесок, майно, виконувану функцію чи кількість виконаних завдань. Якщо ми когось не приймемо, надаємо обґрунтування й шлях оскарження.

### 8.2. Що дають докази із нульовим розголошенням

Докази із нульовим розголошенням дають змогу показати, що людина належить до групи уповноважених осіб, не розкриваючи, хто вона. У протоколі Semaphore вони дають також змогу виявити, що те саме посвідчення права голосу в одному голосуванні використали вдруге.[^semaphore] Однак вони не перевірять, чи одна людина не отримала двох різних посвідчень: за цим має стежити шлях перевірки. Приватність усього голосування залежить також від реєстрації, застосунку, пристрою, метаданих і способу підрахунку голосів, а не лише від самого доказу. Ми проєктуємо спосіб, у який кожна людина може перевірити, що її голос враховано, так, щоб при цьому не поставав доказ, із якого хтось інший прочитає її вибір. Жодне окреме технічне рішення не замінить перевірки всього процесу.

### 8.3. Шляхи до участі в голосуванні з обов’язковим до виконання результатом

Ми проєктуємо кілька шляхів до права голосу, і жоден не потребує біометрії. Перший користується державним документом із чипом або цифровим гаманцем ідентичності, якщо обрана система дає змогу підтвердити право без передачі фундації захищених даних. Ми хочемо дослідити читання чипа паспорта чи посвідчення особи безпосередньо на телефоні: застосунок перевіряє підпис держави й створює на пристрої доказ із нульовим розголошенням без з’єднання із серверами установ і без передачі фундації персональних даних. Документ ніколи не служить для входу чи розшифрування даних у Suveria, а відповідь системи не розкриває сторонній особі, чи певний документ уже використовувався. Ще належить перевірити, чи цифрові гаманці ідентичності нададуть фундації сталий псевдонім, призначений лише для неї, який неможливо пов’язати з іншими послугами; лише такий дає змогу виявити другу реєстрацію тієї самої людини. Без такої можливості або доказу, виконаного на телефоні користувача, ми не будемо спиратися на них для голосування, результат якого є обов’язковим до виконання.

Першим офіційним шляхом до права голосу має бути європейський гаманець цифрової ідентичності, бо він дає змогу підтвердити право віддалено, з дому, без передачі фундації захищених даних. Це означає, що на початку брати участь у голосуванні з обов’язковим до виконання результатом зможуть лише люди, які мають такий гаманець, тобто мешканці держав Союзу, у міру надання гаманців державами. Для людей з інших країн розмова й консультації відкриті відразу, а шлях до голосу ми додамо, коли знайдемо спосіб без біометрії та центральної бази; до того часу ми прямо говоримо, що спільнота, що ухвалює рішення, ще не є всесвітньою. Читання чипа документа на телефоні, описане вище, є наступним шляхом, який ми хочемо дослідити.

Там, де можливо, одноразовий маркер посвідчення ми виводимо зі сталого ідентифікатора людини, а не з номера документа, щоб новий паспорт, посвідчення особи чи гаманець тієї самої людини не давав ще одного голосу. Не кожен документ містить такий ідентифікатор, а номер із невеликим набором можливих значень, як польський PESEL, можна було б угадати, перевіряючи всі можливості. Тому маркер має залежати також від таємного складника, розділеного між незалежними сторонами, або спиратися на підпис самого чипа; ми враховуємо це в моделі загроз перед вибором технології. Маркер має діяти лише у визначеному контексті реєстрації та періоді: він дає змогу виявити, що людина реєструється вдруге, але не розкриває сталого ідентифікатора чи його хешу, який легко вгадати, не може служити спільним ідентифікатором у різних послугах і не дає змоги пов’язати людину з її голосом. Для обраного рішення ми перевіримо, хто міг би розпізнати людину чи поєднати її дії та що відбувається за повторного використання того самого документа, його поновлення, зміни гаманця, повторного видання посвідчення й відновлення доступу.

Другим шляхом є живі зустрічі, що відбуваються в багатьох місцях одночасно. Їхні правила мають ускладнити одній людині збирання кількох посвідчень права голосу в тому самому циклі й дати змогу перевірити, чи організатори видають посвідчення людям, які справді прийшли. Ми також перевіряємо, що ускладнює участь людям, яким важко дістатися зустрічі.

Поєднання шляхів залишає ризик, що та сама людина здобуде додаткові посвідчення, наприклад маючи кілька громадянств чи користуючись і документом, і зустріччю. На початку ми свідомо приймаємо цей ризик, щоб без біометрії могло долучитися якомога більше людей, а з часом, через наступні шляхи, також люди з-поза Союзу. Метою залишається єдина система, у якій одна людина має один голос, і ми до неї прагнемо. Ми обираємо шляхи, які мають забезпечити, щоб кожне додаткове посвідчення потребувало більше часу, зусиль і грошей, ніж саме створення облікових записів через інтернет. Чи діє ця перешкода й наскільки обрані шляхи підвищують доступність, ми оцінимо у випробуваннях, тому не вказуємо наперед, скільки додаткових голосів може з’явитися. Перш ніж результати почнуть зобов’язувати, ми покажемо учасникам відомі обмеження, результати випробувань і правила реагування на зловживання, а обсяг рішень доберемо до цієї оцінки.

Самі поруки, запрошення й тести через інтернет не дають права участі в голосуванні, результат якого є обов’язковим до виконання; їх достатньо для розмови й консультацій. Ми публікуємо сукупні дані про те, як часто користувалися окремими шляхами та що показала їхня перевірка, захищаючи при цьому приватність. Однак кількість виданих посвідчень не говорить, скільки є унікальних людей. Ми також придивляємося до того, чому відмовляються від участі люди, яким не вдалося потрапити до реєстру.

Усе, що потрібне для голосування, безплатне. Для зберігання посвідчення достатньо безплатної частини Suveria; не потрібно вносити грошей чи користуватися платними функціями. Посвідчення права голосу кожна людина зберігає у власному приватному просторі Suveria, відокремленому від виборчого бюлетеня й приватного вмісту. Перед кожним рішенням ми оголошуємо, коли закриваємо реєстр і як довго потрібно мати право, щоб проголосувати. Це ускладнює раптове додавання учасників перед самим голосуванням, хоча не захищає від посвідчень, підготовлених задовго до того. Людина, яка відновлює доступ, зберігає свій стаж участі й одне дієве посвідчення. Перед відданням голосу кожна людина бачить короткий доступний підсумок найважливіших позицій, застережень і джерел та може ввійти до повної мапи справи. Підсумок показує обсяг рішення, основні результати розгляду, джерела, істотні відмінності оцінок і межі знань, а кожен пункт можна розгорнути. Він має допомогти ухвалити рішення за вказаної невизначеності, а не обіцяти вдалий результат. Ми публікуємо підсумок заздалегідь, а сторони суперечки можуть повідомити, що їхню позицію пропущено чи спотворено; тоді поряд ми показуємо їхній власний короткий виклад. Це допомога у свідомому виборі, а не іспит чи перевірка розуміння; кожна людина може побачити, звідки походить підсумок і якої він версії, та повідомити про пропущену перспективу.

### 8.4. Хто вирішує складні справи

У складних справах ми пропонуємо три кроки. Спочатку відкрита мапа справи в Omniforum, у якій може брати участь кожна людина. Потім дорадчі збори, обрані жеребкуванням: група випадково відібраних людей, яка отримує час, матеріали й можливість розмови з авторами пропозицій. Наприкінці голосують усі уповноважені особи. Ми жеребкуємо з реєстру уповноважених осіб, користуючись відкритою випадковістю, яку кожна людина може перевірити. Якби самі збори мали ухвалювати обов’язкові до виконання рішення, їм було б потрібне окреме обмежене уповноваження.

Випадкову вибірку ми можемо також використовувати для дорадчих опитувань. Добровольці, які зголошуються самі, не утворюють репрезентативної вибірки, а жеребкування з реєстру показує думку цієї спільноти, а не всього людства. Ми враховуємо також те, хто відмовився від участі.

### 8.5. Від якого моменту результат голосування є обов’язковим до виконання

Голосування поступово набуватиме обов’язкової сили. Ми почнемо з випробувань без фінансових наслідків, потім перейдемо до справжніх рішень щодо невеликого виокремленого фонду й дій, які можна повернути назад, а обсяг розширимо лише після перевірки результатів і засобів безпеки. Перші консультації будуть випробуванням без наслідків для діяльності фундації, а їхню тему оберуть запрошені учасники. Перед першим випробуванням зі справжніми грошима ми оголошуємо найвищу суму, якої воно стосується, результат, за якого ми зупинимо випробування, і шлях оскарження призупинення результату до людей, незалежних від правління. Близько тисячі перевірених людей є масштабом, у якому ми хочемо перевірити реєстрацію й обробку помилок; така кількість ще не доводить, що учасники унікальні чи що вони представляють ширшу спільноту.

Перш ніж наступний етап почне зобов’язувати, ми оголошуємо учасникам обсяг рішень, ліміти, пороги, спосіб подання застережень і те, як виконаємо результат, а система проходить тести реєстрації, підрахунку голосів, відновлення посвідчень і стійкості до зловживань. Ми також перевіряємо, чи обсяг рішень узгоджений із чинним статутом і правом, та визначаємо, хто і як виконає результат. Щоб результат формально зобов’язував фундацію, потрібна зміна статуту, описана в реєстрі змін статуту як Z4 (голосування й консультації, § 8 статуту). Поки випробування не підтверджує унікальності кожної людини, що голосує, ми називаємо його консультацією, а не голосуванням у розумінні § 8(2) статуту. Те, чи голосують унікальні люди, ми оцінюємо окремо від того, чи правильно підрахували посвідчення. До цього часу фундація діє в гнучкій фазі, описаній у [білій книзі принципів фундації](whitepaper-zasady-fundacji.md): результати голосувань і консультацій формально є дорадчими, а правління йде до обов’язкових до виконання рішень спільноти через послідовні випробування, у яких заздалегідь оголошує, у якому обсязі виконає результат, і після кожного публікує підсумок.

Повний запуск подальших стовпів (II: відкриті проєкти довговічних предметів, III: контакт із природою) й далі потребує одночасного виконання трьох умов із пункту 6.3 маніфесту: голосування, що забезпечує один дієвий голос тієї самої людини, коштів на шість місяців утримання Suveria та Omniforum і рішення спільноти. Першу з них, один дієвий голос тієї самої уповноваженої особи, ми визнаємо виконаною лише тоді, коли шляхи, що допускають додаткові голоси, замінить єдина система, у якій одна людина має один голос, а випробування це підтвердять. Це може тривати довго, і ми говоримо про це прямо.

### 8.6. Примус і купівля голосів

Ми хочемо, щоб кожна людина могла змінювати свій вибір до кінця голосування, а враховувався останній чинний голос, відданий відповідно до правил. Це може ускладнити купівлю голосів: той, хто заплатив чи тиснув, не знає, чи виборець потім не змінив думки, і не може цього перевірити. Щоб це діяло, весь протокол має бути відповідно збудований; самої кнопки зміни голосу недостатньо. Одним зі зразків є протокол MACI, але він має власні передумови: координатор може розшифрувати окремі голоси, а стійкість до змови залежить від його чесності.[^maci] Якби ми заснували голосування на подібному зразку, одного координатора замінив би ключ, розділений між незалежними сторонами, щоб сама фундація не могла прочитати окремого голосу. Це не захистить від людини, яка контролює пристрій, посвідчення права голосу чи саму людину, яка голосує, до закриття голосування; такі ситуації ми враховуємо в тестах і в описі обмежень. Ми також перевіряємо, чи голос неможливо пов’язати з людиною через метадані та що відбувається, коли хтось втратить пристрій.

### 8.7. Призупинення результату й перевірка гідності

Правління може призупинити виконання результату лише з причин, оголошених перед голосуванням, наприклад коли виявить помилку в протоколі, документоване масштабне зловживання чи збій інфраструктури. Кожне призупинення має відкрите обґрунтування й строк повторного розгляду. Без цих умов оголошення голосування з обов’язковим до виконання результатом залишало б правлінню вільне вето, а ми цього не хочемо.

Найскладнішою перевіркою всієї системи є те, як вона ставиться до людини, яка не має зручного документа, була помилково відхилена чи висловлює незручну критику. Відмова в реєстрації ніколи не є остаточною чи ухваленою винятково автоматично: кожна людина може її оскаржити до людей, незалежних від справи, зі збереженням приватності. Ніхто не втрачає права голосу через погляди чи критику фундації та правління. Людина, яка не може скористатися жодним шляхом до участі в голосуванні з обов’язковим до виконання результатом, і далі повноцінно бере участь у розмові й консультаціях, а ми шукаємо для неї наступних шляхів.

У журналі рішень ми записуємо розглянуті варіанти, причини вибору, окремі думки, бюджет і подальші наслідки, а висновки з них повертаються на мапу справи. Хто за що відповідає у виконанні рішень і правових справах, описує [біла книга принципів фундації](whitepaper-zasady-fundacji.md).

## 9. Як ми перевіримо, чи Omniforum допомагає

Усе, що ми описали вище, є проєктом. Перш ніж збудувати ціле, ми хочемо невеликими кроками перевірити, чи Omniforum справді допомагає людям краще розуміти одне одного. Ми починаємо з найпростішого застосування, а наступні додаємо лише тоді, коли попереднє витримає перевірку.

Першим кроком є один повний шлях однієї думки. Людина вводить власний текст, цифровий інтелект пропонує, як розкласти його на молекули й атоми, автор виправляє те, що було неправильно зрозуміло, і зберігає результат разом із джерелом. Потім повертається, відкриває запис і користується ним у наступній розмові. Ми перевіряємо, чи дорогою нічого не загубилося: точне формулювання оригіналу, його значення, послідовні версії та те, хто до чого має доступ. У цьому випробуванні ми перевіряємо також помилки інтерпретації, яких модель сама не позначила, та порівнюємо результат із самим текстом і зі звичайним стислим викладом. Повторне відкриття запису не повинне потребувати нового платного аналізу лише для повернення попереднього результату.

Наступними кроками є просте доповнення до однієї платформи, на якій люди вже розмовляють, потім спільна робота невеликої групи над однією справою, потім оповідь про ідею, підготовлена як текст, і лише наприкінці, окремо, спільне ухвалення рішень. Нових інтеграцій ми не додаємо, поки не перевіримо, що допомога справді полегшує людям роботу.

Перші публічні мапи справ ми хочемо відкрити на двох типах тем. Першим будуть твердження й гіпотези з нашого маніфесту та білих книг, щоб кожна людина могла перевірити Omniforum, підважуючи чи вдосконалюючи наші власні припущення. Другим будуть звичайні повсякденні запитання, від догляду за рослинами до кулінарних рецептів: на них легше, без напруження, побачити, як діють умови, джерела й різний досвід.

Ми також аналізуємо ідею, подібну до програми SETI@home, у якій люди в усьому світі надавали потужність своїх комп’ютерів для аналізу даних із радіотелескопів. Публічна робота Omniforum, як-от розкладання публічних текстів на молекули й атоми, переклади оповідей чи підготовка стислих викладів мап, могла б користуватися обчислювальною потужністю волонтерів. Кожна охоча людина тоді могла б зробити внесок без витрачання власного часу, надаючи трохи потужності свого комп’ютера й оплачуючи спожиту електроенергію. Це стосується лише публічних даних, бо комп’ютер волонтера бачить те, що обробляє, а результати ми перевіряли б, обчислюючи те саме завдання в більш ніж однієї людини. Це ідея, яку ми лише аналізуємо, але один зі шляхів, які хотіли б дослідити.

На кожному кроці ми перевіряємо, чи це допомагає: скільки часу займає отримання корисного опрацювання, скільки виправлень і якої ваги має внести автор, як часто модель неправильно інтерпретує намір, чи легко знайти джерело, чи можуть користуватися інструментом різні люди, скільки це коштує й чи людина вміє потім сама пояснити справу іншим. Перед кожним випробуванням ми публікуємо, який результат вважатимемо достатнім для додавання наступного кроку, і дотримуємося цього під час оцінювання. Повернення до Omniforum ми вважаємо доброю ознакою лише тоді, коли вони служать новій потребі, а не примусу постійно наглядати за системою.

Окремо ми перевіряємо, чи учасники краще розпізнають факти й невідоме, чи їм легше узгоджувати спільну дію та чи ухвалене рішення досягає оголошеної мети. Покращення першого не доводить решти, а збіг поглядів із фундацією не є мірою успіху.

Доповнення до інших сервісів ми приймемо лише тоді, коли воно виконає кілька умов: нічого не надсилає, перш ніж користувач це обере, поважає відмову, дає змогу перервати роботу будь-коли, видаляє робочі дані й просить кожну згоду окремо. Випробування з людьми, які вперше користуються таким інструментом, має показати, чи вони розуміють відмінність між інтерпретацією, підготовленою моделлю, і словами автора.

Ми також перевіримо, чи доробок справді можна забрати із собою. У цьому випробуванні ми відкриваємо обране опрацювання в незалежному інструменті, без з’єднання з Omniforum, і порівнюємо джерела, фрагменти, відношення, історію та підтвердження. Якщо інший інструмент чогось не підтримує, імпорт має чітко про це повідомити, замість тихо видаляти це чи змінювати значення.

У випробуванні відстежуваних тем, описаних у пункті 1.1, ми перевіримо, чи після повернення видно лише реальні зміни після останнього відвідування, а вміст, який людина вже бачила, залишається позначеним також після спростування, зміни джерела чи видалення аргументу. Учасник має вміти сказати, що нового дав перегляд, і сам вирішити, чи хоче заглибитися, чи завершити відвідування. Окремо ми перевіримо, чи порівняння різних рішень зберігає критерії та умови, за яких їх перевіряли.

**Журнал результатів.** Стан на 30 жовтня 2026 року: прототип Omniforum перебуває в розробці, а жодного з описаних приймальних випробувань ми ще не завершили. Кожен наступний результат ми додаємо тут із датою, версією прототипу, описом випробування й висновком, також тоді, коли випробування не вдасться.

Під час доброї розмови можуть також поставати матеріали, корисні для досліджень, але винятково в обсязі, на який погодилися учасники. Як ми їх готуємо, на яких правах ними користуємося та як відокремлюємо від тестів, описує [біла книга матеріалів і бенчмарку](whitepaper-materialy-i-benchmark.md).

Фундація Novus Ignis, Познань, KRS 0001269575. Сайт і маніфест: novusignis.org. Зауваження: salve@novusignis.org.

## Примітки

[^web-annotation]: [W3C (2017): Web Annotation Data Model](https://www.w3.org/TR/annotation-model/). Рекомендація W3C. Модель анотацій із пов’язуванням вмісту коментаря й указаного ресурсу чи фрагмента; орієнтир для переносності даних.

[^hypothesis]: [Hypothesis: Embedding Hypothesis in websites and platforms](https://web.hypothes.is/help/embedding-hypothesis-in-websites-and-platforms/). Документація проєкту. Приклад вбудовування анотацій у сайти; не підтверджує автоматичного поділу на молекули й атоми чи збереження наміру автора.

[^wright]: Erik Olin Wright, *Envisioning Real Utopias*, Verso, Лондон 2010. Дослідницька рамка з трьома критеріями: бажаність, здійсненність і досяжність; це не готовий метод оцінювання.

[^rodo-2026]: [RODO, регламент 2016/679](https://eur-lex.europa.eu/legal-content/PL/TXT/?uri=CELEX%3A32016R0679). Правовий акт. Псевдонімізація сама по собі не означає, що дані є анонімними (ст. 4(5), пункт 26 преамбули); згоду можна відкликати, що не скасовує попередньої обробки, узгодженої з правом (ст. 7(3)).

[^dpga]: [Digital Public Goods Alliance: стандарт](https://www.digitalpublicgoods.net/standard). Стандарт. Критерії оцінювання цифрового суспільного блага; проєктний напрям не є здобутим визнанням DPGA.

[^semaphore]: [Semaphore: документація](https://docs.semaphore.pse.dev/). Документація протоколу. Доказ членства в групі без розкриття особи й виявлення повторення сигналу в певних межах; протокол не встановлює, що одна людина отримала лише одне посвідчення права голосу.

[^maci]: [MACI: вступ](https://maci.pse.dev/docs/introduction). Документація протоколу. Лише довірений координатор може розшифрувати голоси, а стійкість до змови існує лише за його чесності; однак нечесний координатор не може цензурувати чи змінювати перебіг. Дата доступу: 28.10.2026.